ШЛЯХИ ПОВЕРНЕННЯ ОСВІТНІХ МІГРАНТІВ, МІНІМІЗАЦІЯ ВТРАТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВНАСЛІДОК ВІЙНИ

Анотація

Війни спричиняють ряд соціо-економічних змін у звичному становищі країн, які мають як і миттєвий ефект, так і довгостроковий вплив на них. До цих перемін можна віднести проблеми освітньої міграції, втрати інтелектуального капіталу та інноваційного потенціалу. Мета статті полягає у визначенні необхідних умов для повернення освітніх мігрантів, мінімізації втрат інтелектуального капіталу та інноваційного потенціалу внаслідок впливу війни на основі досвіду різних країн. Для реалізації поставленої мети було досліджено наукові публікації, у яких йшлося про важливість адаптації національних інституцій до потреб травмованого війною суспільства, роль людського капіталу в забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності у післявоєнний період, значення інновації у контексті можливостей розвитку підприємництва в екстремальних умовах та необхідності модифікації законодавства для ефективного використання інтелектуального потенціалу для відновлення країн. У процесі дослідження було окреслено, що заохочення освітніх мігрантів до повернення може відбуватися шляхом створення умов застосунку знань, отриманих у різних культурних середовищах, на практиці завдяки якісній розбудові державних та підтримки приватних установ. Окрім цього, було визначено заходи для системної перебудови відносин національної науки з суспільством, владою та бізнесом для забезпечення максимальної користі з її боку для розвитку повоєнної економіки. Особливу увагу було звернено на важливість програм реінтеграції військових осіб у цивільне життя. З огляду на сучасний вектор розвитку світового господарства, був проведений аналіз шляхів мінімізації втрат інтелектуального капіталу та збереження інноваційного потенціалу, враховуючи досвід російсько-української війни та розвитку military tech. Також було розглянути роль підтримки внутрішнього ринку інтелектуальної власності задля стимулювати повернення підприємців до країни та залишання в ній. Підкреслено важливість миттєвого реагування на соціо-економічні зміни задля мінімізації їх впливу на країну в довгостроковій перспективі.