СОЦІАЛЬНІ ЕФЕКТИ РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ПРОЕКТІВ

Анотація

У статті подано аналіз регіональної конкуренції інфраструктурних проектів, а саме проектів, що передбачають інвестиції в розвиток інфраструктури аеропортів. Згідно запропонованої моделі, яка передбачає аналіз двох регіонів в умовах монополістичної конкуренції, і сама регіональна конкуренція, й інвестиції будуть неефективні, хоча в цілому інвестиції в розвиток інфраструктури аеропортів – це досить важливий і корисний приклад соціальних інвестицій. У дослідженні доведено, що регіональна конкуренція, основу якої складають інвестиції в інфраструктурні проекти на рівні окремих країн або конкуруючих регіонів, є неефективною. Із нашої наукової роботи 1998 р. можна зробити висновок, що зі збільшенням числа конкуруючих регіонів ефективність знижується. Крім того, ефективність також знижується, якщо центральні органи влади всіляко сприяють регіонам завойовувати конкурентні позиції на ринку. У даній статті аналізуються проблеми розвитку інфраструктури аеропортів. Із проведеного аналізу можна зробити висновок, що в плани регіонального розвитку не варто включати розвиток інфраструктури аеропортів у кожному регіоні в рамках однієї країни. На рівні Європейського Союзу (ЄС) для ефективного розвитку регіонів найкращим варіантом є розвиток інфраструктури аеропортів загальноєвропейського рівня. У іншому випадку регіональна конкуренція буде зведена до нуля. Результати даного дослідження можна розглядати в якості офіційної точки зору наукової ради Федерального міністерства транспорту, будівництва і міського розвитку (Wissenschaftlicher Beirat beim Bundesminister fuer Verkehr, Bau und Stadtentwicklung, 2011), яке також запропонувало розробити Загальноєвропейський генеральний плану розвитку авіації. Основна проблема даного питання полягає в тому, що регіональна конкуренція не передбачає виходу з ринку конкуруючих регіонів або їх банкрутства, а сама регіональна конкуренція викликає чимало запитань. Теза про те, що співфінансування/субсидування бідних регіонів буде ефективним і вони зможуть зрівнятися за рівнем економічного розвитку із багатими регіонами, здається ілюзорним і помилковим тлумаченням конкуренції та економічної ефективності. Ці поняття неможливо використовувати стосовно аналізу розвитку окремих регіонів, наприклад, Східної Німеччини після возз’єднання. Незважаючи на те, що за останні 27 років Східна Німеччина отримала більше двох трильйонів євро на регіональні проекти розвитку, вона так і не змогла зрівнятися із Західною Німеччиною за рівнем економічного розвитку. У Східній Німеччині, наприклад, існує практика неефективного інвестування, особливо в транспортну інфраструктуру. Звичайно, подібну ситуацію можна спостерігати і в інших країнах Європи. Крім того, якщо національні уряди або керівництво ЄС підтримують регіональну конкуренцію шляхом співфінансування спільних інвестиційних витрат, слід побоюватися збільшення обсягів інвестицій. Якщо рівень співфінансування відносно високий, наприклад, для слаборозвинених регіонів ЄС, де рівень співфінансування може становити максимум 95 % для інфраструктурних проектів, доцільно припустити, що витрати на фінансування проектів перевищать соціальні вигоди ЄС у цілому. Згідно нашої моделі, 95 %-ий рівень співфінансування у цілому буде збитковим для ЄС. Звичайно, незважаючи на те, що модель не враховує збільшення фірмами своєї продуктивності, викликаної інфраструктурними інвестиціями, слід припустити, що вони отримають надприбуток. Це пов’язано з тим, що фірми практично не фінансують розвиток додаткової інфраструктури, особливо якщо врахувати ще й те, що в цілому регіональна конкуренція призводить до дуже низьких регіональних корпоративних податків (Stauvermann and Kumar, 2016).