ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА: ВНЕСОК КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Анотація

«Майбутнє, якого ми бажаємо» – основний документ, що підсумовує результати досягнуті під час проведення конференції «Ріо+20» (Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 20–22 червня 2012 р.), що пропонує «зелену економіку» в якості основного інструменту для викорінення злиднів, зберігаючи при цьому здорове існування навколишнього середовища. «Зелена економіка» застосовує економічні принципи сталого розвитку задекларовані у «Ріо-декларації» (1992 р.). «Зелена економіка» є відповіддю на глобальний капіталізм і надмірності практикуючих його еліт, особливо як вони проявилися під час нещодавнього економічної кризи. Це випливає з паралелей проведених між світовими екологічною та фінансовою кризами. Обидві є результатом невдач в економічній і соціальній сферах. Зелена модель економіки має потенціал для об'єднання потреб в економічній безпеці і захисту навколишнього середовища, а також для інтеграції безлічі реформ у політичних ініціативах, регулятивній сфері, бізнес-стандартах та особистісній життєвій поведінці. Прикладами таких реформ можуть бути: реструктуризація фінансових ринків, нові (які узгоджуються з принципами сталого розвитку) економічні показники, адаптовані податкові та субсидіарний режими, а також прозорі, підзвітні та соціально відповідальні організації. Класичним внеском приватного бізнесу у сталий розвиток є корпоративна соціальна відповідальність (КСВ). Концепція ґрунтується на вченні, що компанія відповідає не тільки за позитивні економічні результати, але й повинна піклуватися про екологічні, соціальні та етичні аспекти її діяльності. Це реалізується на практиці за допомогою: виконавчої та сертифікованої екологічної політики та менеджменту, поваги прав людини, стимулювання умов праці, прозорого корпоративного управління і залучення громадськості, і це всього лише основні аспекти КСВ-підприємства. Крім того компанії не повинні брати участь у заходах, які входять у суперечність зі сталим розвитком (наприклад, використання радіоактивних речовин, генетично модифікованих організмів, жорстоке поводження з тваринами, розробка військової зброї, діяльність, яка спричиняє екологічні і соціальні конфлікти). Компанії повинні прозоро звітувати про таку діяльність і свою сталість або надавати КСВ-звіти. Однією з основних зовнішніх переваг для КСВ-сумлінних компаній є те, що вони включені банками в етичні і сталі портфоліо. Подібні активи, хоча за походженням і є традиціями американських методистів і квакерів, є одними з найбільш швидко зростаючих секторів послуг, пропонованих європейськими банками. Банки стали більш відкритими у зв'язку з наслідками економічної кризи. Банкам, які пережили кризу, необхідна розробка свого етичного профілю, оскільки криза була спровокована ними та їх колегами, які інвестували у віртуальну економіку. Система КСВ піддається критиці з боку країн, що розвиваються і неурядових організацій за її неправильне використання екологічно чистих товарів («зелена прання»). В даний час кращі складові даної теорії встановлюють критерії енергетичної та сільськогосподарської політики, які визначають тенденції в галузі сталого розвитку на найближчі роки. Очевидно, що банки, які пропонують КСВ-принципи повинні відповідати цим напрямкам в умовах сталого розвитку із збереженням фінансової прибутковості для своїх клієнтів. У ряді випадків було відзначено, що використання КСВ-принципів показує результати, які цілком можна порівняти із фінансовою еволюцією інших активів, що не націлені на забезпечення сталості в їх фінансовому портфелі. Основними перевагами принципів КСВ залишаються їх внесок у сталий розвиток, їх етичний аспект, а також задовільні фінансові показники. Ця стаття показує, що «зелена економіка» буде необхідною частиною більш сталого суспільства в майбутньому. КСВ є корисним інструментом, що сприяє цій еволюції. Використання КСВ має бути засноване на етичних міркуваннях і переконанні, що «ставати зеленим» важливо для майбутнього промисловості та сфери послуг, більше ніж на очікуванні короткострокової грошової прибутковості. Обов'язковими є додаткові дослідження методів оцінки та узгодженості з практичною реалізацією.